Талановита людина й чарівна жінка
«Талановита людина й чарівна жінка...» – так без перебільшення можна сказати про завідувача комунального закладу дошкільної освіти (ясла-садок) «Буратіно» Валентину Володимирівну Зілінченко, яка вміє захопити та повести за собою і колектив дитячого садка, і багатолику родину дошкільнят та їх батьків.
Кожна людина приходить у світ, щоб зростати, розвиватися й вдосконалюватися, жити, любити, надіятися й вірити. З самого початку Валентині Володимирівні Зілінченко було призначено стати педагогом. У дитинстві мріяла працювати вихователем. Валентина була впевнена: ця професія – незвичайна, цікава і найпотрібніша. І вибір факультету «Дошкільне виховання» педагогічного училища м. Білгород-Дністровський зовсім не випадковий. Перші кроки трудового шляху – п’ятнадцять років праці вихователем у дошкільному навчальному закладі. Згодом талановитому вихователю запропонували посаду завідувача. Почався новий етап у трудовій діяльності, коли жінка відкрила в собі якості, про які раніше і не підозрювала: вміння керувати великим колективом, самостійно приймати важливі рішення і брати на себе відповідальність.
З того часу минуло 24 роки. Озираючись назад і вдивляючись у теперішнє, Валентина Володимирівна із великою повагою та любов’ю говорить про колектив закладу: «Я вдячна всім і кожному за допомогу і розуміння, за підтримку й довіру. У нас склалася родина однодумців, де, як і в будь-якій сім’ї, є люди старшого віку і мої однолітки, і молодь. А це – прекрасно, коли є майстерність, знання і досвід, коли можна реалізувати свої професійні навички і втілити їх в роботі. Це час досягнень і розквіту творчих здібностей». Валентині Володимирівні доводиться бути і адміністратором, і господарником, і трішки сантехніком та електриком, а також лікарем, кухарем, діловодом, дизайнером, модельєром і, в першу чергу, – вчителем, Педагогом з великої літери.
Побачивши завідувача, малюки оточують її, намагаючись доторкнутися, обійняти й обов'язково розповісти щось дуже важливе. А вона відкрито і щиро радіє їхнім успіхам та здобуткам. Щоб працювати в дошкільному навчальному закладі, переконана Валентина Володимирівна, в першу чергу, треба любити дітей такими, які вони є: «Це – головне, необхідно знати їх вікові та психологічні особливості, звички і потреби, прагнути розуміти, бути співучасником їх життя. І що може бути важливішим, ніж дитяча посмішка та радість в очах дошкільнят? Малюки різні за темпераментом і характером. Їх міркування – це ціла картина світу. Кожний чомучка – особистість, до якої маємо знайти підхід. Потрібно навчитися бачити, що сьогодні дитині слід застібнути ґудзик, завтра – допомогти це зробити, а потім – нагадати, прослідкувати. У дошкільному закладі забезпечується не лише догляд, а й здійснюються оздоровлення, виховання та навчання. Наша праця – нескінченна у плані пізнання й вдосконалення».
Дитячий садок – це маленька держава зі своїми законами і правилами, неповторною атмосферою, наповненою любов’ю і теплотою, турботою та розумінням. Це планета дитячої безпосередності й щирості, і в той же час – величезний, злагоджений механізм, в якому немає дрібниць. І управляти таким «господарством» дуже непросто. Що ж є найбільш складним? Валентина Володимирівна на мить замислюється: «Знаєте, робота завідувача – багатогранна і вимагає неймовірних душевних сил та, напевно, знання всіх сфер людської діяльності, професіоналізму і таланту, щоденної копіткої праці. Мабуть, для мене труднощі представляють все ж таки фінансові операції. Добре, що маємо централізовану бухгалтерію».
Дошкільний заклад починається з дитини. А якщо говорити про будинок, то будь-яке приміщення починається з двору. Взимку на території закладу все припорошено снігом і нагадує казкову країну, де майданчики перетворюються на простір для цікавих розваг, а влітку навколишня місцевість схожа на райський куточок – зелений та уквітчаний. Колектив дитячого садка на чолі з Валентиною Зілінченко по-материнськи піклується, аби їх підопічним було комфортно та цікаво. Пройшовшись групами, коридорами закладу, побачивши по-домашньому затишні групи, ігрові зони, казкове дерево в актовій залі й виставки дитячої творчості, мимоволі відчуваєш бажання повернутися у світ дитинства. А що говорять у колективі про саму завідувачку? «У неї великий творчий потенціал, дуже креативна, – розповідає вихователь, голова профспілки ЗДО Валентина Євгеніївна Белінська. – Талановитий керівник, який уміє наперед передбачити ситуацію. Доброї душі людина, завжди вислухає, дасть слушні поради, і не лише на питання, що, стосуються професійної компетенції, а й життєво важливі». Завгосп Оксана Іванівна Кузьменко розділяє думку працівників садка: «Відповідальна, сумлінна та пунктуальна. Турбується про дітей і свій колектив, усі її розуміють та поважають. Разом вирішуємо всі проблеми і знаходимо спільну мову».
Сім’я для Валентини Володимирівни – основа всіх досягнень і джерело натхнення. У будинку нашої героїні тепла вистачає на всіх. Чоловік Іван Карпович чимало років обіймає робітничі професії, син Володимир працює будівельником в Одесі, донька Уляна – вчитель математики в одній із шкіл Одеси та троє онуків, які обожнюють бабусю.
Напередодні професійного свята – Всеукраїнського Дня дошкілля, бажаємо Вам, Валентино Володимирівно, міцного здоров’я та успішного втілення творчих ініціатив. Нехай професіоналізм і набутий практичний досвід допомагають Вам реалізовувати задумане, а життя буде сповнене незгасною енергією, любов’ю вихованців, підтримкою батьків та теплотою рідних.
Дякуємо Вам за невтомну працю, життєву мудрість і невичерпне терпіння. Ви кожен день запалюєте полум’ям творчості серця своїх вихованців, закладаєте у дитячі душі промінчики доброти, світла і тепла, вчите малюків бути справжніми людьми. Нехай вогники їх усмішок спалахують у Ваших очах! Низький Вам уклін!»